Значення
- (Лінгвістика) –
(лінгв.) Артикуляційна ознака приголосних звуків, що утворюються зближенням або змикання лише одних губ (наприклад, звуки [п], [б], [м]).
- (Медицина) –
(біол., мед.) Вроджена аномалія розвитку, коли верхня або нижня губа не розділена, має вигляд суцільного валика.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. одногубість, р. одногубості, д. одногубості, з. одногубість, о. одногубістю, м. одногубості, к. одногубосте