однодворець

Значення

1. (Історія) –

   В історичному контексті Російської імперії — представник особливого стану колишніх служилих людей (нижчих чинів, стрільців, козаків тощо), які несли прикордонну службу на південних і східних околицях, володіли одним двором і невеликою земельною ділянкою, займали проміжне становище між дрібними дворянами та державними селянами.

2. (Історія) –

   У ширшому вжитку — мешканець окремого, ізольованого двору, хутора; той, хто живе самітно або сім’єю на одному дворі, відокремлено від інших поселень.

Правопис та відмінювання