Властивість або стан, за якого щось складається лише з одного члена, одного компонента або єдиної складової частини; неподільна цілісність.
У математиці (зокрема в алгебрі) — властивість виразу, що містить лише один член (одночлен), тобто добуток чисел, змінних та їхніх степенів, без операцій додавання чи віднімання.
У лінгвістиці — характеристика речення, що складається лише з одного головного члена (наприклад, безособового або номінативного речення).