1. Філософський термін, що означає абсолютну внутрішню єдність, цілісність, не поділеність на частини; поняття, протилежне множині.
2. У релігійно-філософському вченні (зокрема, у вченні Григорія Сковороди) — внутрішня духовна єдність людини з Богом, досягнення гармонії та цілісності власного «я».
3. (Заст.) Одиниця, єдине ціле; окрема, не поділена сутність або предмет.