однако

1. Сполучник, що вживається для вираження протиставлення, суперечності між частинами речення; відповідає значенням «але», «проте», «втім».

2. Прислівник, що вживається на початку речення або його частини для вираження підсилення, наголошення наступної думки; відповідає значенням «все-таки», «тим не менш», «незважаючи на це».

3. Вигук, що вживається для вираження здивування, сумніву або несхвалення; відповідає значенням «ну й ну», «ось так так», «як би не так».

Приклади:

Приклад 1:
Тобі однако молоти, а я ледви тлінний. — Бо не стій у церкві, як слуп.
— Зеров Микола, “Камена”

Приклад 2:
То як тягнули снопи з поля або гній у поле, то однако і на коні, і на Івані жили виступали, однаково їм обом під гору посторонки моцувалися, як струнви, і однако з гори волочилися по землі. Догори ліз кінь як по леду, а Івана як коли би хто буком по чолі тріснув, така велика жила напухала йому на чолі.
— Зеров Микола, “Камена”

Приклад 3:
Она ищезает из виду по части, не стоит постоянно и в различныя формы преобразуется видь, однако же никогда не отлучаясь от своего живаго древа; и давно уже просвѣщенныи сказали вѣсть сію: materia aeterna — «вещество вѣчно есть», еирѣчь все мѣста и времена наполнила. Един точію младенческій разум сказать может, будьто мыра, великаго сего ідола и Голіафа, когда-то не бывало или не будет.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”