1. (від нім. odal — спадкове землеволодіння) У давньогерманському та скандинавському середньовічному праві — спадковий земельний наділ, алод, що знаходився у повній приватній власності вільного общинника (бонда) і не міг бути відчужений за межи роду.
2. (у спеціалізованому вживанні) Як складова частина власних назв або термінів, що стосуються історичної німецької або скандинавської культури, права та геральдики (наприклад, одальське право, одаль (геральдична фігура)).