очолюваний

1. Такий, яким керують, який має керівника; той, що перебуває під чиїмсь керівництвом.

2. Утворений від дієслова «очолювати»: такий, що є об’єктом цієї дії, тобто над яким здійснюють очолювання.

Приклади:

Приклад 1:
[3] Нав’язувалися й міцніли контакти між Києвом і Львовом, де почав діяти аналогічний Клуб, очолюваний Михайлом Косівим. Розширювалося й окреслювалося коло, яке з повним правом можна було назвати «ми».
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
Очолюваний ним воєнний союз невдовзі розпався — і ассирійці вже наприкінці IX ст. до н. е. дали ясно зрозуміти, хто має стати справжнім володарем країни Ханаан.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”

Приклад 3:
Перси на той час, мабуть, об’єднувались у племінний союз, очолюваний вождями з роду Ахеменідів. Представник цього роду Кір І у середині VII ст.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”