Значення
-
Властивість бути об’єктивним; неупереджене, неупереджене ставлення до чого-небудь, базування на фактах, а не на особистих думках чи почуттях.
-
У філософії — незалежність явищ, знань, суджень від суб’єкта, від його свідомості та волі; властивість об’єкта (предмета, явища), що існує поза свідомістю та незалежно від неї.
-
У журналістиці, науці та професійній діяльності — принцип, що вимагає неупередженого, всебічного та точного висвітлення фактів, подій чи явищ, без упередженості та суб’єктивних оцінок.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. об'єктивність, р. об'єктивності, д. об'єктивності, з. об'єктивність, о. об'єктивністю, м. об'єктивності, к. об'єктивносте