об’єктивність

Властивість бути об’єктивним; неупереджене, неупереджене ставлення до чого-небудь, базування на фактах, а не на особистих думках чи почуттях.

У філософії — незалежність явищ, знань, суджень від суб’єкта, від його свідомості та волі; властивість об’єкта (предмета, явища), що існує поза свідомістю та незалежно від неї.

У журналістиці, науці та професійній діяльності — принцип, що вимагає неупередженого, всебічного та точного висвітлення фактів, подій чи явищ, без упередженості та суб’єктивних оцінок.

Приклади вживання

Приклад 1:
Об’єктивність цього зумовлена характером активних психічних процесів, що, не будучи у визначений момент центром суттєвої діяльності свідомості, виробляються і впливають у подальшій діяльності працівника, свідомо або як суттєвий підтекст супроводжуючи його визначені дії, поведінку. Поряд із ставленням до роботи, діловитістю, активністю або пасивністю, ентузіазмом або песимізмом, методами роботи і формами утвердження себе у колективі, манерою звертання, Богоявленська Ю.В., Ходаківський Є.І.
— Котляревський Іван, “Енеїда”

Частина мови: іменник (однина) |