Значення
-
Процес надання свідчень, офіційного засвідчення або підтвердження певних фактів, обставин чи прав у встановленому законом порядку, часто шляхом оформлення відповідного документа.
-
У бюрократичній та діловій практиці — процедура юридичного або офіційного оформлення, підтвердження прав, стану чи належності чого-небудь (наприклад, обсвідчування місця проживання, доходів).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. обсвідчування, р. обсвідчування, д. обсвідчуванню, з. обсвідчування, о. обсвідчуванням, м. обсвідчуванні, к. обсвідчування