обставляння

[obstɑʋljɑnnjɑ] Іменник

Буква:О

Значення

  1. Сукупність умов, факторів, деталей, які характеризують певну ситуацію, стан справ або середовище, в якому відбувається дія, подія.

  2. Зовнішні умови, обстановка, що оточує когось або щось; середовище.

  3. (у множині, зазвичай “обставини”) Конкретні умови, ситуація, стан справ у певний момент, що впливають на хід подій або прийняття рішень.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. обставляння, р. обставляння, д. обставлянню, з. обставляння, о. обставлянням, м. обставлянні, к. обставляння

Більше записів