1. Такий, що має певні обставини, умови або деталі; характеризується конкретною ситуацією чи супутніми факторами.
2. (У пасивному значенні) Оточений, охайно розміщений або впорядкований за допомогою певних предметів (меблів, речей тощо).
обставлений
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Тільки я на своєму режисерському пульті, обставлений моніторами і дзеркалами, можу сприймати — ні, також не все — але, споді ваюся, бодай значну частину — відсотків так на десять — того, що сам задумав і пустив у дію. Цікаво, чи Бог такою ж мірою спроможний контролювати запущений ним у дію Все світ [сміється].
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Частина мови: прикментик () |