1. Надавати чомусь обґрунтування, підтверджувати щось фактами, логічними доводами; аргументувати.
2. (У логіці, філософії) Бути основою, першопричиною або достатньою підставою для чогось; обумовлювати.
обсновувати
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Обсотувати — обплутувати, обсновувати, затягувати. Обталапатись — заляпатись.
— Зеров Микола, “Камена”
Частина мови: дієслово () |