обшук

1. Процес дії за значенням дієслова “обшукувати”; ретельний огляд, дослідження якогось місця, приміщення, території або речей з метою знайти когось або щось.

2. Процедурна дія уповноважених державних органів (слідчих, оперативних працівників), що полягає в примусовому огляді приміщення, ділянки місцевості, особи чи речей з метою виявлення та вилучення знарядь злочину, речових доказів, майна, що має значення для кримінальної справи, або розшукуваних осіб.

Приклади вживання

Приклад 1:
(якраз на 16-річчя моєї доньки) в мене було зроблено обшук і знайдено примірник відозви Гельсинської групи. За кілька днів у видавництві несподівано, в обідню перерву, було скликано збори колективу видавництва, на яких стояло питання про звільнення мене з роботи за антирадянську діяльність.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Частина мови: іменник (однина) |