1. Властивість за значенням прикметника “обритий”; стан, коли щось обрито, обкопане, має обрив або крутий схил.
2. Місцевість з обривом, крутим схилом; урвище, яр.
обритість
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Древослів
Словник Української Мови