обручений
[obrut͡ʃɛnɪj] Прикметник
Буква:О
Значення
-
Який перебуває в стані заручин, тобто дав обіцянкуодружитися з кимось і отримав таку ж обіцянку від іншої особи; заручений.
-
Який пов’язаний із заручинами, стосується їх; заручний.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. обручений, р. обрученого, д. обрученому, з. обрученого, о. обрученим, м. обрученім