обрубка

1. Дія за значенням дієслова «обрубати»; коротке відрубування, відсікання частини чогось (гілок, кінців колоди, виступаючих частин предмета тощо).

2. Результат такої дії; обрубаний край, обрізана частина чогось.

3. У столярній та будівельній справі — техніка чорнової обробки деревини або каменю з метою надання матеріалу грубої форми перед подальшим оброблянням.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |