1. Відчути образу, почуватися ображеним через чиїсь слова, вчинки або поведінку; затаїти незадоволення чи неприязнь.
2. Розгніватися, розсердитися на когось, втратити спокій через уявну чи справжню кривду.
образитися
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Замість образитися, гість розвеселивсь. — Ви ж несправедливі!
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: дієслово () |