Значення
-
Той, хто обожнює когось або щось, відчуває до об’єкта поклоніння надзвичайно сильне, пристрасне захоплення, любов або шану.
-
(У релігійному контексті) Той, хто поклоняється божеству, ідолу, вважаючи його богом; ідолопоклонник.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. обожнювач, р. обожнювача, д. обожнювачеві, з. обожнювача, о. обожнювачем, м. обожнювачеві, к. обожнювачу