обмовка

[obmoʋkɑ] Іменник

Буква:О

Значення

  1. Випадкове, ненавмисне помилкове вживання слова, звука або фрази під час мовлення, що часто відбувається через розсіяність, втому або психологічні причини.

  2. У психології (за Зигмундом Фрейдом) — помилка в мовленні, яка, на думку психоаналізу, розкриває приховані думки, бажання або мотиви мовця.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. обмовка, р. обмовки, д. обмовці, з. обмовку, о. обмовкою, м. обмовці, к. обмовко

Більше записів