Рідкісна назва для місцевості або об’єкта, що походить від діалектного “мішкати” (баритися, гаятися) і може означати місце, де хтось затримався, зволікав.
У лісівництві — ділянка лісу, що має витягнуту, видовжену форму, часто обмежену з двох сторін іншими угіддями або природними рубежами.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. обмішка, р. обмішки, д. обмішці, з. обмішку, о. обмішкою, м. обмішці, к. обмішко