облачання

[oblɑt͡ʃɑnnjɑ] Іменник

Буква:О

Значення

  1. Урочистий, часто багато прикрашений одяг, особливо для богослужіння або церемоній.

  2. Церковне ритуальне вбрання священнослужителів (священика, диякона тощо), що використовується під час богослужіння.

  3. Застаріле та поетичне: одяг, вбрання взагалі.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. облачання, р. облачання, д. облачанню, з. облачання, о. облачанням, м. облачанні, к. облачання

Більше записів