обіцяльник

1. Той, хто дає обіцянку, бере на себе зобов’язання щось виконати; обіцяюча особа.

2. У праві: сторона в зобов’язальних правовідносинах, яка бере на себе зобов’язання виконати певну дію на користь іншої сторони (обіцянкоодержувача).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |