Значення
-
Той, хто дає обіцянку, бере на себе зобов’язання щось виконати; обіцяюча особа.
-
У праві: сторона в зобов’язальних правовідносинах, яка бере на себе зобов’язання виконати певну дію на користь іншої сторони (обіцянкоодержувача).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. обіцяльник, р. обіцяльника, д. обіцяльникові, з. обіцяльника, о. обіцяльником, м. обіцяльникові, к. обіцяльнику