Словник Української Мови
Буква
1. Урочиста обіцянка, клятва, дана Богові або святій особі, зобов’язання виконати певну дію (наприклад, здійснити паломництво, зробити пожертву) з релігійних мотивів або на знак подяки.
2. Місце, предмет або дія, які є предметом такої обіцянки, посвячені Богові (наприклад, обітнича свічка, обітнича подорож).
3. Застаріле значення: обіцянка взагалі, клятва або присяга.
Приклад 1:
«Обітниця мовчання шарудка…» Обітниця мовчання шарудка На батьківщині птаства і одчаю, Яку змовчиш, бо знаєш, я така, Що і твоє, і наше вибачаю. Люблю тебе.
— Кіяновська Маріанна, “Бабин Яр. Голосами”
Приклад 2:
284), описуючи дїяльність Войшелка по смерти батька, каже, що Войшелк кинув монастир на 3 роки (обЂща ся Богу на 3 лЂта како прияти ризы своя): очевидно, що ся Войшелкова обітниця піддана йому ex post, і його дїяльність на в. князївстві мала трівати три роки, отже десь до р.
— Невідомий автор, “135 Vibrani Statti Mikhailo Grushievs Kii”