1. Прийменник, що вказує на розташування або напрямок біля чогось, поруч із чимось, часто з відтінком порівняння або супроводу; те саме, що “біля”, “коло”, “поруч”.
2. (заст.) Прислівник, що означає “збоку”, “поблизу”, “навколо”.
обік
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Хороше розуміти плин часу, який ніби полишається обік нас (— тобі — скільки? — а тобі хіба не байдуже?
— Невідомий автор, “140 Vybrane Vyd 2016 R”
Частина мови: t.d. () |