Словник Української Мови
Буква
1. Позбавити когось, щось майна, цінностей, речей, залишивши майже нічого; обдерти, ограбувати.
2. Зібрати врожай з чогось; общипати (плоди, ягоди тощо).
3. Розібрати, відокремити потрібне від непотрібного; здійснити вибір, відбір.
4. (розм.) Стрикти, обрізати (волосся, шерсть).
Приклад 1:
На крики збіглися близькі сусіди і застали таку картину заспана Даруся, пов’язана кількома хустками, в білій нічній сорочці висунулася мало не до пупа через вікно, а Іван у одних підштанниках кулею вилетів з повітки, не встигнувши обібрати з голови сіно, яке, видно, служило йому подушкою. А посеред двору лементувала дружина колгоспного бригадира Передерія – Ірина, та якось так по-дурному, що встидно було дивитися букова палиця літала в її руках, як батіг, начебто вона нею мала когось лупцювати; з-під цвітастої спідниці визирала нижня сорочка з надірваною полою; засмальцьована куфайка прикривала широкі шлейки сорочки, а на нечесану голову була накинута газова косинка невизначеного – але ближче до колись білого – кольору.
— Матіос Марія, “Солодка Даруся”