обґрунтованість

1. Властивість за значенням прикметника “обґрунтований”; наявність логічних, фактичних або наукових підстав, доказів для чогось; аргументованість, доведеність.

2. У логіці та методології науки — характеристика знання, теорії або рішення, що означає їх підкріпленість достатніми та достовірними аргументами, відповідність установленим критеріям істинності або прийнятності.

Приклади:

Приклад 1:
Під якістю господарських рішень слід розуміти сукупність їхніх властивостей ( наукова обґрунтованість, своєчасність, правомірність, узгодженість, цілеспрямованість, доцільна форма викладу), які є передумовою досягнення поставлених цілей з мінімальними трудовими матеріальними і фінансовими ресурсами за допустимого рівня ризику. Рішення має бути об’єктивно необхідним і ухвалюватися у разі: – виявлення суттєвого і небажаного відхилення від наміченої програми діяльності; – коли це відхилення від наміченої програми діяльності набуває стійкого характеру, а підлеглі не в змозі виправити становище; – надходження принципово нової установки від вищого керівника, яку досить складно реалізувати; – появи нових можливостей, які не враховуються під час розроблення плану дій.
— Котляревський Іван, “Енеїда”