Значення
-
обер-інтендант — військове звання (чин) вищого інтендантського складу в арміях деяких європейських держав (зокрема, Російської імперії до 1917 року) та Українській Державі гетьмана Павла Скоропадського (1918), що відповідало генеральському рангу (генерал-лейтенанту); особа, яка мала це звання і очолювала інтендантську службу великого військового підрозділу (корпусу, армії) або округу.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. обер-інтендант, р. обер-інтенданта, д. обер-інтендантові, з. обер-інтенданта, о. обер-інтендантом, м. обер-інтенданті, к. обер-інтенданте