Значення
-
Технічний пристрій або механізм, призначений для обертання, повороту або зміни положення деталі, вузла або всього агрегату в процесі обробки, складання чи експлуатації (наприклад, обертач ковша екскаватора, обертач труби).
-
У сільському господарстві: робочий орган або знаряддя для обгортання (обертання) сівалки, косарки тощо при розвороті на кінці загінки.
-
Рідкісне: той, хто обертає щось; робітник, що обслуговує обертовий механізм.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. обертач, р. обертача, д. обертачеві, з. обертач, о. обертачем, м. обертачеві, к. обертачу