Приклад 1:
Й хто зна, скільки б ще служив у пана Шиманського, але одного разу він віз сіно з лугу й на дорогу впав оберемок. А саме їхав позаду ридваном пан Шиманський.
— Франко Іван, “Мойсей”
Приклад 2:
— i вирвала хлопця: “мальчiкi”, бугаяки, розiм‑кнули лаву, якось обм’якли, вiдступилися, забубонiли щось виправдальне на кшталт “а чєво он”, — ага, опирався, ще й, либонь, щось глузливе бовкнув, — пiдо‑спiв зайчик, згребли потерпiлого на оберемок, давай, Боже, ноги! (i першої вашої ночi з тим чоловiком, коли вiн хвацько вженеться пiд “цеглину” i його перепинять менти — маленький i зiгнутий, у враз звислiй зужитим презервативом розхристанiй шкiрянцi, щось пояснюватиме їм надворi, розводячи руками, та хлопцi, та я ж що, я ж нiчого, — ти, посидiвши трошки в автi, рiшуче вiдчиниш дверцята, виступиш, зацокаєш пiд‑борами по бруку, трусонеш куделею, перебравши на себе жадiбно засвiченi погляди вперезаних портупеями самцiв, засмiєшся, хоч прикурюй од такого висмiху: “Що сталося, хлопцi?
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”
Приклад 3:
Образ, що має в собі тайну, називався по -грецьки цфЬра , emblema, тобто вкидка, вправка ніби у перстень алмазу, наприклад зображений гриф з таким підписом: “Наглопороджене швидко зникає”; або оберемок трави з цим написом: “Будь -яка плоть – трава”. А якщо таких фі гур дві чи три скласти разом, як у згаданій печатці, тоді називалося ?
— Тютюнник Григорій, “Вир”
