обер-офіцер

[obɛr-ofit͡sɛr] Іменник

Буква:О

Значення

  1. У Російській імперії до 1917 року — загальна назва офіцерських чинів від прапорщика (корнета) до капітана (ротмістра) включно, тобто молодших офіцерів, які не належали до вищих чинів (штаб-офіцерів і генераліт).

  2. У сучасному вжитку — історичний термін, що позначає офіцерів першої (молодшої) ступені в ієрархії деяких європейських армій XVIII — початку XX століть.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. обер-офіцер, р. обер-офіцера, д. обер-офіцерові, з. обер-офіцера, о. обер-офіцером, м. обер-офіцері, к. обер-офіцере

Більше записів