1. Вроджена здатність до досягнення видатних результатів у певній галузі діяльності; талант, здібність.
2. Сукупність природних здібностей, які роблять людину особливо придатною до певної діяльності; талановитість.
обдарованість
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Проте не змішуйте обдарованість у сфері якої-небудь діяльності з майстерністю. Обдарованість є поєднанням здібностей, а майстерність – сукупність знань, умінь і навичок.
— Котляревський Іван, “Енеїда”
Частина мови: іменник (однина) |