Словник Української Мови
Буква
1. Розмовне позначення жінки або дівчини, яка нишпорить, тобто тихо, обережно або потайки ходить, шукаючи щось, вивідує або підслуховує.
2. У літературі та фольклорі — образна назва тварини (наприклад, лисиці, ласки), яка крадеться, вишукує здобич.
3. Переносно — про щось, що повільно, непомітно пробирається або поширюється (наприклад, нишпорка туману).
Приклад 1:
Однак справжнім дияволом «Рекреацій» є не доктор Попель, як заведено вважати, а білявий Білинкевич — комсомольський мажор, літературний нишпорка, найнесимпатичніший із персонажів. А справжнім пеклом, на мою думку, — остобісіла совдепімперська дійсність, із якої так нестримно намагаються виборсатися герої «Рекреацій», і з якої так уперто шукала виходу вся тодішня молода література.
— Невідомий автор, “Fleshka 2Gb”