Словник Української Мови
Буква
Особа (зазвичай жінка), яку наймають для догляду за малими дітьми в сім’ї, їхнього виховання та нагляду за ними.
Робітник у дитячих закладах (яслах, дитячих садках, лікарнях), що доглядає за дітьми.
Застаріле: особа (зазвичай жінка), яка доглядає за хворим або літньою людиною.
Приклад 1:
Хіба що в підсвідомості живуть якісь неокреслені розмиті образи — стара комора, лавочка під липами, груші-глеки, пісня «Ой, ти дубе, дубе», якої співала мені няня Ганя… Все тоді було велике й загадкове. 18 грудня 1931 р. я народилася тут, у цьому будиночку і навіть, як казали мені, в тій самій кімнатці, що й Коцюбинський.
— Невідомий автор, “Mikhailina Kniga Spominiv”
Приклад 2:
— Я, моя дитино, — обернулась до Орисі няня, — понесу сніданок нашим заступникам, а то вони натрудились… — Неси швидше, мамо, — поквапила її Орися, — хай хоч трохи підживляться, поки вороги послупіли, а то як прочумаються, то не дадуть і шматка хліба до рота узяти. — I я піду з бабусею, — захвилювалася Катря, — хоч на одну мить гляну, побачусь… — I я, і я теж!
— Невідомий автор, “Bohdan Khmelnytskyi”
Приклад 3:
I хатка, мов казка, мов пушкiнська няня, як Гофман, як бризки Вайлда, як ночi, що тисяча їх i одна. Летять у нiч безшумно кажани.
— Невідомий автор, ” Mikola Khvil Ovii”