нутрець

1. (діал.) Те саме, що нутрощі — внутрішні органи тварини, особливо ті, що йдуть у їжу (печінка, серце, легені тощо).

2. (перен., розм., заст.) Про людину: той, хто має внутрішню, духовну силу, характер; людина із серцем, із душею (зазвичай у стійкому словосполученні “козацький/лицарський нутрець”).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |