Значення
-
(в електрохімії) електрод, відносно якого вимірюють потенціал робочого електрода в електрохімічному елементі; еталонний електрод зі стабільним та відомим потенціалом (наприклад, стандартний водневий електрод).
-
(в електротехніці) загальна назва для електрода, потенціал якого умовно приймається за нульову точку відліку в електричній схемі або системі вимірювань.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. нуль-електрод, р. нуля-електрода, д. нулеві-електродові, з. нуль-електрод, о. нулем-електродом, м. нулеві-електроді, к. нулю-електроде