1. (в електрохімії) електрод, відносно якого вимірюють потенціал робочого електрода в електрохімічному елементі; еталонний електрод зі стабільним та відомим потенціалом (наприклад, стандартний водневий електрод).
2. (в електротехніці) загальна назва для електрода, потенціал якого умовно приймається за нульову точку відліку в електричній схемі або системі вимірювань.