1. (від англ. noise — шум) Музичний напрям або прийом, що ґрунтується на використанні шумів, дисонансних звуків, електронних спотворень та атональних елементів, часто з метою створення агресивного, хаотичного або експериментального звучання.
2. (від англ. noise — шум) У техніці та фізиці — загальна назва для випадкових, небажаних коливань або сигналів, що перешкоджають корисному сигналу; шум, фон.
3. (від англ. noise — шум) У переносному значенні — інформаційний шум: надлишок, нагромадження непотрібних даних, повідомлень або подробиць, що заважають сприйняттю суті.