1. (в історії) Стиль архітектури та тип забудови, характерний для Німеччини та Австрії періоду Веймарської республіки (1919—1933 роки), що характеризується функціональністю, використанням нових матеріалів (залізобетон, скло) і відмовою від надмірного декору в житловому будівництві.
2. (в архітектурі) Окрема будівля, зведена в період Веймарської республіки (переважно у 1920-х — на початку 1930-х років) у стилі “Новий будівництво” (Neues Bauen), часто багатоквартирний житловий будинок зі спрощеними формами, великими вікнами, балконами та плоским дахом.
3. (переносно) Про будь-яку сучасну, мінімалістичну, функціональну будівлю або дизайн, що наслідує принципи цього архітектурного напряму.