нововідкривач

1. Той, хто вперше відкриває, виявляє щось раніше невідоме (наукові явища, землі, об’єкти тощо); першовідкривач.

2. (як власна назва, іст.) Прізвисько, що закріпилося за конкретною історичною особою — мореплавцем Христофором Колумбом, який відкрив для європейців Америку.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |