Словник Української Мови
Буква
1. Те, що не підлягає пізнанню або не може бути встановлене, визначене; те, про що немає відомостей або знань.
2. У математиці: величина, числове значення якої потрібно знайти в результаті розв’язання задачі, рівняння тощо; змінна величина.
3. У філософії та релігії: надприродна, трансцендентна сутність або сила, що не може бути повністю пізнана людським розумом.
Приклад 1:
Він не взяв із собою туди майже нічого, залишивши на письмовому столі навіть окуляри, а на підточеному шашелем і цвіллю підвіконні розчахнутої в невідоме брами вікна — черевики, повернуті носаками «до виходу». Чи довідаємось, які були його останні слова?..
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
IV «Фабрика-кухня»… Якщо існує «той світ» по думці всіх смертних, то оце він і є. Світ по той бік таємничої брами, що розділила життя на відоме й невідоме, на просте й загадкове. «Той світ».
— Невідомий автор, “Ivan Sad Getsymanskyy”
Приклад 3:
Так, внутрішня логіка алгебри дозволяла виводити формули, з яких випливало, припустімо, що мусить існувати якесь іще невідоме нам явище, інакше довелося би піддати сумніву весь тисячолітній математичний досвід. Такою, для прикладу, була й славнозвісна Ейнштайнова Е=mc2.
— Невідомий автор, “Fleshka 2Gb”