Значення
-
Властивість або стан бути нормованим, тобто таким, що відповідає встановленим нормам, стандартам або правилам.
-
У лінгвістиці: відповідність мовних явищ (вимови, вживання слів, граматичних форм тощо) загальноприйнятим мовним нормам.
-
У техніці та виробництві: відповідність продукції, процесів або документації офіційним стандартам (наприклад, державним, галузевим).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. нормованість, р. нормованості, д. нормованості, з. нормованість, о. нормованістю, м. нормованості, к. нормованосте