нормованість

Властивість або стан бути нормованим, тобто таким, що відповідає встановленим нормам, стандартам або правилам.

У лінгвістиці: відповідність мовних явищ (вимови, вживання слів, граматичних форм тощо) загальноприйнятим мовним нормам.

У техніці та виробництві: відповідність продукції, процесів або документації офіційним стандартам (наприклад, державним, галузевим).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |