Значення
-
Абстрактний іменник, що означає стан або якість бути нормальним; відповідність загальноприйнятим стандартам, правилам, звичаям або природному ходу речей.
-
У математиці та техніці — властивість об’єкта, системи або процесу відповідати встановленим нормам, критеріям або умовам функціонування.
-
У соціології та психології — стан індивіда або групи, що характеризується відповідністю суспільним очікуванням і прийнятим у даній культурі моделям поведінки.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. нормальність, р. нормальності, д. нормальності, з. нормальність, о. нормальністю, м. нормальності, к. нормальносте