Словник Української Мови
Буква
1. Підземне сховище, яке риють тварини для проживання, схованки або зберігання їжі.
2. Глибоке, темне та часто сховане приміщення, затишне місце або притулок для людини (переносне значення).
3. Вузький отвір, заглиблення або щілина в чомусь (переносне значення).
Приклад 1:
Дуча, дучка — 1) яма, могила («сегодні-завтра до дучі маєш збиратиси»); 2) нора («хлопці почнуть шукати дуч по полю»); 3) дірка. Дю ґати — стусати, штовхати, штрикати.
— Зеров Микола, “Камена”
Приклад 2:
Там є одна нора… Недавно Роман її бачив, як ходив там. I добре буде потiм узяти, щоб нести на базар.
— Невідомий автор, “Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich”