Словник Української Мови
Буква
1. Знищувати, руйнувати, повністю стирати з поверхні землі або позбавляти будь-яких ознак, слідів існування.
2. Позбавляти індивідуальних, характерних рис; робити однаковим, зводити до спільного рівня, згладжувати відмінності.
3. У геодезії та будівництві: визначати за допомогою нівеліра висотні відмітки точок земної поверхні відносно обраного рівня; виконувати нівелювання.
Приклад 1:
Часом дорога йшла таким твердим грунтом, що не було необхідності накладати якесь полотно і єдине, що залишалося зробити робітникам, – це нівелювати ділянку та помістити кам’яні блоки безпосередньо на грунт (збереглася ділянка такої дороги, що вела з Антіохії до Халкиди в Сирії). Там, де земля була дуже м’якою доводилося копати рови, щоб досягти твердої основи, а у ровах поміщати заокруглене каміння в масі глини.
— Невідомий автор, “094 Mlr5”