Словник Української Мови
Буква
Властивість або стан того, що є незвичним, тобто відрізняється від звичайного, загальноприйнятого або очікуваного; незвичайність, неординарність.
Якість чогось, що викликає подив або цікавість через свою оригінальність, рідкісність або новизну; дивність, незвичайність.
Приклад 1:
Так от, надзвичайно важливо вміти вичленити те «сучасне майбутнього», те, що проростає, що колись визначатиме наше культурне обличчя, не сполохати його, не відкинути за його несхожість, незвичність для ока й для слуху. А де ж іще шукати «сучасного майбутнього», як не в молодих.
— Невідомий автор, “Mikhailina Kniga Spominiv”