1. Філософський термін, що означає фундаментальну, внутрішню властивість об’єкта, яка не може бути зведена до властивостей його складових частин або пояснена через них; цілісна якість, що виникає на певному рівні організації системи та відсутня на нижчих рівнях.
2. У теології — властивість Бога, що означає Його абсолютну самодостатність, незалежність від будь-якої зовнішньої причини, необумовленість і непохідність існування.