незрівноваженість

Властивість або стан за значенням прикметника “незрівноважений“; відсутність рівноваги, стійкості, гармонії в розвитку, функціонуванні або психічному стані.

У психології — характеристика особистості, що виражається в нестійкості емоційних реакцій, різких змінах настрою, імпульсивності.

У техніці, фізиці — стан системи, за якого порушена рівновага сил, навантажень або параметрів.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |