незрадливість

Властивість за значенням прикметника “незрадливий“; відсутність зрадливості, нездатність до зради, вірність, надійність.

Приклади вживання

Приклад 1:
Паралельно творилися вірші — даровані Богом, Долею чи світом у нагороду за незрадливість і витримку. Василь Стус надто цінував такий дарунок, аби сумніватися.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”

Частина мови: іменник (однина) |