незмушено

Приклад 1:
І коли стали внизу на пло­щинці, звідки видно було між розсунутою завісою вхід до загальної зали, де грала музика, а просто — темні двері, коли запобігливо вродилась перед ними постать із сервет­кою в руці та безстрасним обличчям, — Степана така ні­яковість обняла, що поки він слова свої збирав та настрен­чував, Зоська владно, незмушено, мов завсідниця цих місць і знавець кабінетної справи, зневажливо кинула:— Окремий кабінет, будь ласка.Постать нечутно схилилась й повела пару крізь ті темні двері низьким проходом, де вогкість та цвіль нагадали хлоп­цеві далекі й ближні лаврські печери, і він здригнув від цього задушного повітря, дивним способом спільного притулкам святості й розпусти. Випустивши Зосьчину руку, він держав­ся середини проходу й нагнув голову, щоб якось не торкну­тись стін чи стелі, де, здавалось йому, леп і пліснява лежали шарами.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”