незліченний

[nɛzlit͡ʃɛnnɪj] Прикметник

Буква:Н

Значення

Такий, що не піддається лічбі, підрахунку або вимірюванню кількості; безлічний, незчисленний.
(У математиці) Позначення для множини, кількість елементів якої більша за будь-яке натуральне число; нескінченний, незчисленний.

Граматичні форми:

н. незліченний, р. незліченного, д. незліченному, з. незліченного, о. незліченним, м. незліченнім

Минає вже дев’ятий рік від того часу, коли Ірванець раз і назавжди з’ясував для себе, що жодне з моїх очей не є скляним. Це сталося в Ірпені, взимку, навколо лежали високі сніги, це був єдиний у моєму житті (і один із незліченних — в Ірванцевому) семінар для молодих. Ми стояли в сутінках посеред якоїсь алейки, і Сашко плів усілякі небилиці про своє тяжке дитинство, в якому, мовляв, не було нічого світлого, крім піонерських таборів і мастурбації. Тіні поетів минулого і кагебістів прийдешнього нечутно пропливали повз нас, прислухаючись до кожного Сашкового схлипу…

— Юрій Андрухович