1. Такий, що не піддається лічбі, підрахунку або вимірюванню кількості; безлічний, незчисленний.
2. (У математиці) Позначення для множини, кількість елементів якої більша за будь-яке натуральне число; нескінченний, незчисленний.
незліченний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Ая тобі кажу, що не тисячі, а всі наші, всіх віків люди, в одній господній людині так знаходяться, як незліченний всіх наших світів хор ховається у божому світі і в раї першородного отого світу, про який Йов: “Хто влаштує мене по місцях минулих днів, у них же мене Бог береже”. Оцей-то й є день господній, як злодій (дивись псалом 83-й, вірш 11-й).
— Невідомий автор, “Grigorii Piznai V Sobi Liudinu”
Частина мови: прикментик () |