1. (про людину) такий, що не піддається впливу, не змінює своїх поглядів або рішень; непохитний, невблаганний.
2. (перен., про почуття, стан тощо) такий, що не можна подолати, усунути або заглушити; невгамовний, невпинний.
незглибимий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Аж дибиться бажань нестерпна круча — пади сторч головою, дубала у діл у незглибимий. Скільки сну, і скільки Бог відміряв нам години — лечу у білі руки лебедини і потерпаю — раптом промину.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”
Частина мови: прикментик () |